У музеї-студії фотомистецтва в Хмельницькому, 21 серпня відбулось відкриття фотовиставки Куцького Олега Васильовича «Дим пам’яті».
Довідка про фотографа:
Олег Куцький – Голова правління Одеської обласної організації Національної Спілки фотохудожників України. З 1991 року – член Спілки фотохудожників СРСР і член Союзу фотохудожників України. Професійною фотографією почав займатись з 1980 року. На сьогодні, є фотокореспондентом медіа-холдингу «Еволюшен-медіа» в Одесі та Одеській області. Брав участь у роботі журі різних фотоконкурсів – «Україно моя, Україно», звітна виставка НСФХУ, Міжнародний тиждень Руської фотографії та ін.
Роботи цього автора вимагають від глядача бути уважними. Чому? Перш за все тому, що рамою для фотографій є паспарту з газет. Таким чином, споглядаючи на фото, варто прочитати і заголовки з газет, які допомагають зрозуміти зміст фотографії. Роботи Олега Васильовича не ставлять на мені зруйнувати чиєсь бачення світу. Вони при відкривають завісу того часу, відповідають на запитання. Я вражена тим, наскільки людина має бути талановитою, щоб зловити момент, перенести його з історії в сьогодення і зібрати навколо своїх робіт глядачів. І от поки в автора був час, мені вдалось поспілкуватись з ним особисто.
Стася:
Ваші фотографії мають «посилання», яке може побачити
тільки уважна людина?
Олег Куцький:
Звісно.
Стася:
А про що вони можуть розповісти в наш час? В чому їх сенс?
Олег Куцький:
Розумієте, тут потрібно розглядати кожну роботу окремо,
щоб дати характеристику. Всі фони виконані із знанням справи, щоб показати справжність
тих речей, які відбувались. Найскладніше було знайти старі газети та підібрати
до фотографій влучні вислови, вирізки з газет.
Стася:
В той час, як я розумію, ці фотографії були заборонені
для глядача?
Олег Куцький:
Так, мені не можна було їх показувати. Деякі фотографії я
показав, але за них я мав проблеми, тому що фотографії показували правду.
Стася:
Що фотографії того часу можуть змінити зараз?
Олег Куцький:
Все це залежить від самої людини, яка дивиться на ці
фотографії. Розумієте, неможливо щось вкласти в розум іншої людини, якщо ця
людина цього не хоче. Ви можете змінити в своєму житті тільки одну людину –
саму себе. Я не можу змінити світогляд іншої людини, вона має відчувати те, що
відчуваю я. Це головне для мистецтва – зачепити в людині інтерес, щоб вона не
була байдужою людиною до цього витвору мистецтва. Немає значення, чи це
позитивна реакція, чи негативна. Якщо ти зачепив людину, то твоє мистецтво
відбулось. Для мене важливо найбільше, щоб моє мистецтво не залишало байдужим
глядача.
Стася:
Ви філософ із біологічною освітою. Одне іншому допомагає?
Олег Куцький:
Звісно). Якби я не знав історію життя, то я б і не міг
так про неї філософствувати. Адже філософія, це та сама біологія, тільки на
молекулярному рівні.
Стася:
Ви працюєте фотокореспондентом. Обов’язковою рисою в
людині такої професії має бути уважність, щоб помічати деталі?
Олег Куцький:
Так, обов’язково. Без деталі фото не існує. Дрібниця
буває вирішальною. Буває, що дрібниці в кадрі не вистачає, тому що сам кадр
хороший, але він безжиттєвий без дрібниці. Є дещо, що вирішує все. Кожного разу
це нові задачі та нові шляхи вирішення. Так, це складно, але можливо. Тим
більше, коли в тебе є досвід, то вирішення всіх проблем відбувається швидше.
Стася:
Ваші побажання.
Олег Куцький:
Я бажаю всім думати, розмірковувати, співчувати, не бути
байдужими. Головне – не бути байдужими.
В офіційній частині відкриття фотовиставки Олега Куцького
«Дим пам’яті» автор зауважив:
«Перш за все я хочу подякувати всім за те, що прийшли в
такий сонячний день. Я радий вас всіх бачити. З приводу виставки, то я завжди
говорю одну й ту саму річ, що неможливо побудувати будинок на піску, він розсиплеться;
неможливо побудувати державу на фундаменті брехні, ця держава розсиплеться. Як
вийшло в Радянські часи. Адже здавалось, що ми сильні…а це була брехня. Важливо
вміти бачити правду, яка відбувається навколо тебе. Ця фотовиставка є відлунням
того часу, вона несе пересторогу новому поколінню, дає стимул жити у щасливій
державі».
На виставці представлено 50 робіт автора, які показують період з 1970 по 1991 р.р. Також, у музеї-студії фотомистецтва є книга відгуків, в якій можна написати свої враження від побаченого. Сподіваюсь, що вам сподобається фотовиставка «Дим пам’яті» Олега Васильовича Куцького, адже вона змушує замислюватись, а головне – думати.
Статтю та фото підготувала: Стася
Комментариев нет:
Отправить комментарий